Залишив син матусю на вокзалі… Історія до сліз

Іноді, найближчі люди можуть зрадити а зовсім чужі подадуть руку допомоги.

Сиділа бабуся на лавці вокзалу, Маленька, худенька, в зажурі важкій. Дивилась на двері і ніби чекала, Чекала когось, лиш відомого їй.

Всю ніч не вставала, весь день просиділа. В торбинці виднілось Ікони чоло… Напевно бабуся нічого й не їла, Бо більше у неї речей не було…

Вона ніби спала, очей не стуливши, Молилась на двері, і сльози текли. Отак нерухомо, не ївши й не пивши Важкі її думи у безвість вели.

Зайшла на вокзал молоденька матуся, Двох діток спішилася нагодувать. Вони пустували, й стареньку бабусю Вподобали і почали зачіпать.

«Бабусю куди ви зібрались, в дорогу? Візьміть мого хліба, чи може яйце? » — Питалися дітки в старої небоги, І раптом в бабусі змінилось лице.

Воно посвітліло, і очі-волошки Розквітли у добрих, дитячих словах. Немов після сну, посміхнулася трошки, Мов квітка у дощ — ожила на очах.

Матуся помітила всі переміни, Й сама почала щось у бабці питать? «Скажіть, ви сьогодні щось їли чи пили? Ось бульбу варену, я можу вам дать.

А може ви хочете кави чи чаю? Білет ви придбали у місто яке?» Бабуся сказала:»Білета не маю…» І ніби щось впало на плечі важке.

Котилися сльози на долю нещасну… А бабця лише повторяла слова: «Синочку мій любий, мій голубе ясний… Надія моя, моя радість й журба…

Привів і лишив… Лиш змогла проказати, Замовкла, бо що тут ще можна додать, А мама, вже бігла до каси питати Чи можуть без черги білета їй дать.

«Я маму знайшла, розумієте, люди! Позичте, скоріше бо не вистача Бабуся тепер у дітей моїх буде….» І радість світилася в жінки в очах.

Дивилися люди з усього вокзалу, Як жінка із дітьми щаслива ішла А ще, величезну валізу тримала і бабцю, на поїзд, за руку вела…

Автор: Алла Мініна

 

Источник: merezha.info

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Залишив син матусю на вокзалі… Історія до сліз