Просто є дві України. Одна збирала – на армію, на поранених, на сиріт. Не скиглила та шукала, де б ще заробити.
Другая ныла пять лет про зубожиння, пряталась от налогов и тянула субсидии.
Одна свідомо переходила на українську, навіть якщо була все життя російськомовною.
Другая продолжала жить под девизом какая разница на каком языке.
Одна раділа новим виконавцям, новим українським гуртам на радіо, новому українському кіно та книжкам.
Другая радуется возвращению “Сватов” в телевизор и бежит за дурные деньги на концерт Любы Успенской.
Одна докладала зусиль для перемоги і готова докладати їх далі.
Другая сидела на диване и прямо на нем устала от войны.
Якщо стисло:
Одна хоче жити в Європі. Другая хочет жить в дупе под названием Россия.
В России тоже так было, что характерно. Там тоже было две России – либеральная и скрепная. Выжила только одна.
Вчора був у своїй поліклініці в сімейного лікаря по своїх питаннях. Те що побачив — насправді вражає… — Смолій