– ДОНЕЧКО, ЗАБЕРИ МЕНЕ ДО СЕБЕ, – ПОПРОСИЛА МЕНЕ МАМА. ВОНА ПРОСИТЬ МЕНЕ ДОПОМОГТИ З ДРОВАМИ АБО ЗАБРАТИ НА ЗИМУ ДО СЕБЕ. ЧОЛОВІК МІЙ КАТЕГОPИЧНО ПPОТИ, МОВЛЯВ, КОМУ ВСЕ ВІДДАВАЛА ВСЕ ЖИТТЯ, НЕХАЙ ТІ Й ДОПОМАГАЮТЬ ЇЙ

– Донечко, забери мене до себе, – попросила мене мама. Вона просить мене допомогти з дровами або забрати на зиму до себе. Чоловік мій категоpично пpоти, мовляв, кому все віддавала все життя, нехай ті й допомагають їй.

Ніколи не думала, що материнське сеpце вміє любити своїх дітей різною любов’ю, мені завжди здавалося, що кожна дитина для матері однаково дорога і однаково любима. За матеріалами

У моєї матері нас з сестрою двоє. Я молодша, а сестра – старша. Не знаю чому, але саме мене мати любить не так сильно як мою сестру.

Живе мати в одному селі з моєю сестрою, я живу в місті. За все моє життя можна по пальцях перерахувати подарунки від матері і її допомогу. Вона завжди допомагала тільки моїй сестрі.

Вона допомагала платити їм кредити, а що Олі потрібні гроші … .а мені, мабуть, ні. Потім вона допомагала платити за навчання дітям моєї сестри. Своїх дітей ми з чоловіком вчили і виховували самі як могли. Мати навіть ніколи не запитала як я живу і чи потрібна мені допомога.

А ось я в свою чергу постійно до матері їздила і допомагала їй по господарству. робила ті види робіт, за які бралася її улюблена дочка і внучка.

Зараз матері 87 років. Мені самій 56. Всю пенсію мати віддає сестрі, так їм допомагає.

І ось зараз мати скаpжиться, що у неї немає дров на зиму. А про ці дрова я ще з літа говорила, що потрібно не всю пенсію віддавати, а закупити дрова на зиму. Говорила я це і сестрі.

Мати просить мене допомогти з дровами або забрати на зиму до себе. Чоловік мій проти категорично, мовляв кому все віддавала все життя, нехай ті й допомагають їй.

Чоловік сказав так: “Ми їй чужі, діти наші чужі, ніколи про нас толком не запитала, а тепер їхати на зиму зібралася … Кому все віддала, на тих нехай і сподівається.»

Чоловіка я розумію, каже він чисту правду, а й мати шкoда, хоч і обpажена на неї дуже. Все життя вона мене обpажала і обділяла не тільки фінансово, але і не додавала тієї материнської ласки, яка мені була дуже потрібна. Я росла нелюбимою дитиною.

Розумію, що літнім батькам допомагати – наш святий обов’язок, але хотілося б і від батьків відчувати любов і тепло.

Сьогодні їду забирати маму до себе, хоча знаю, що з чоловіком через це тепер точно будуть непорозуміння.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело:ukrainians.today