На думку автора, дітям не можна дозволяти бити батьків чи закочувати публічні істерики.
На таку поведінку батьки повинні реагувати не мовчазною згодою, а суворим покаранням.
Ви, напевно, бачили дітей, які в істериці кидають їжу прямо матері в обличчя, несамовито кричать і вимагають купити те, чого їм хочеться, такі діти навіть інколи можуть кидатися на сторонніх людей. І це цілком дорослі телепні без затримки у розвитку! Просто їм не розповіли, як потрібно себе вести правильно.
“Сидячи в ресторані, я багато раз спостерігав за такою картиною: офіціант з гарячим супом на підносі намагається уникнути зіткнення з дітьми, що бігають по вузьких проходах, поки їх батьки насолоджуються трапезою”.
Ми робимо висновок, що у нинішнього покоління батьків явні проблеми з вихованням дітей і поданням правильного прикладу.
У минулі часи виховання дітей було засновано, насамперед, на залякуванні:
«Роби, як я кажу, інакше тобі буде погано! » Сьогодні атмосфера в сім’ї стала більш ліберальною, але дуже часто батьки виявляють щодо дітей зайву доброту.
Чи здатне таке виховання підготувати дитину до реального життя? І якого виду строгість необхідна нашим дітям? Спробуємо в цьому розібратися.
Культура виховання дітей
Невміння батьків обмежувати своїх дітей в тих чи інших небажаних вчинках може породити в них безвідповідальність, адже в такому випадку дитина не знає, як далеко може зайти у своїй поведінці.
У своїй книзі «Діти при владі» шведський психолог Девід Еберхард стверджує: «Ліберальне виховання як метод провалилося. Батьки більше не поводяться як відповідальні дорослі. Вони вважають, що повинні бути кращими друзями своїх дітей. Вони ставлять себе на один щабель з дітьми, не наважуючись перечити їм і встановлювати межі ».
Ти, напевно, бачив таких дітей, які в істериці кидають їжу прямо матері в обличчя, несамовито кричать, вимагають купити те, чого їм хочеться, і навіть б’ють сторонніх. Просто їм не розповіли, як потрібно себе вести.
Діти потребують меж і чітких правил. Вони випробовують терпіння батьків своєю поведінкою, щоб зрозуміти, як далеко можна зайти. Якщо немає ніяких заборон, значить, дозволено все – навіть кинути їжу батькові в обличчя.
Встановлюючи кордони, батьки надають своїм дітям інформацію, яка їм необхідна, щоб прийняти правильні рішення, на яких буде будуватися їх життя. Нащадок повинен зрозуміти, що він не може володіти всім або робити все, що йому хочеться.
Якщо ти робиш поступки своєму малюку в результаті його гніву або примх, ти вчиш його, що так потрібно робити й надалі, так можна добитися того, чого йому хочеться. Поступитися досить просто, особливо якщо ти втомився, але важливо проявляти наполегливість.
Мінливість і відсутність чітких правил – найлютіші вороги виховання. Встановлюючи рухливі, такі, що підлаштовуються під обставини, правила, ми посилаємо дитині абсолютно неправильні сигнали.
Наприклад, дітям не можна ображати або бити батьків, а батькам – можна. Лаятися матом дітям заборонено, а татові – дозволено. Діти за столом повинні мовчати, а батьки – щосили спілкуються.
У наявності подвійні стандарти, які народжують в дитячій голові нерозуміння – а чому їм можна, а мені не можна? Що це за правила такі? Крім того, правила часто змінюються по ходу діла. Сьогодні мама в хорошому настрої та неприбрана кімната – це нормально. Але завтра мама не в дусі – і за це можна отримати прочухан.
Такі правила ігноруються і дітьми – який сенс дотримуватися того, чого в цьому будинку ніхто не дотримується? Тобто в даному випадку строгість більшою мірою потрібна батькам стосовно самих себе, щоб бути послідовними у своїх словах і ділах.
А ще варто бути суворішим до власних слабкостей, тому що діти будуть їх копіювати та приймати за норму. Якщо ти хочеш, щоб твої діти були чесними, то варто і самому навчитися цьому. Якщо ти не хочеш, щоб вони звикли до сигарет, пора подумати про те, щоб розпрощатися з цією звичкою.
Діти копіюють твоє ставлення до життя, до інших людей і до самого себе. Причому в останньому пункті вони враховують і те, як ти ставишся до них, і те, як ти ставишся до самого себе. У тих матусь, які вважають себе некрасивими, дівчатка ці думки переймають, але адресують їх вже собі.
У тебе сьогодні є вибір. Ти можеш дотримуватися старих методів виховання – не балувати, але карати, щоб виросли слухняними та нормальними. Можеш використовувати тільки нові правила – піклуватися, приймати, потурати у всьому, ніколи не проявляючи строгості, щоб не завдати дитині травм.
А можеш зрозуміти, що любові без суворості не буває, тоді це просто прихильність. Адже суворість у вихованні дітей – це зворотна сторона материнської любові, без якої вона не може бути повноцінною.
Тому більшою мірою суворість і послідовність необхідні батькам стосовно самих себе, щоб стати такими людьми, якими вони хотіли б бачити своїх дітей.
Чи згодні Ви з думкою автора? Які методи виховання використовуються у вашій сім`ї?
Источник: www.otozh.com.ua
Схилімо голову! Йому було лише 25… Україна втратила ще одного свого сина…(ФОТО)