– Донька з сином шикують, на дорогий курортах відпочивають щороку, а як я натякнула, щоб комуналку мені оплачували – зробили вигляд, що не зрозуміли

У мене дорослі син і дочка, яким ми з чоловіком дали освіту, допомогли купити житло і ще онуків няньчили. Зараз я живу одна, чоловік немає вже п’ять рокі.

Пенсія у мене невелика, ледь вистачає на все необхідне, а часом, коли куплю ліки, то буквально економлю на їжі.

Діти чудово знають, яка у мене пенсія, але жодного разу не запропонували допомогу. Якось натякнула на те, щоб вони навпіл платили комуналку, адже квартира буде їм після мого відходу з життя. Джерело

Син зробив вигляд, що не зрозумів натяку, а дочка сказала, що свою квартиру оплачує насилу.

Як в таке можна повірити, якщо вони щорічно з сім’ями відпочивають за кордоном, і не в Єгипті, а на дорогих курортах. Є машини, які теж потребують догляду і у вкладенні грошей, але, тим не менше, їздити на роботу громадським транспортом не хочуть, не комфортно. А це все-таки була б значна економія.

Дочка любить кожен місяць купувати собі обновки, бaлуют внучку грошима, на кишенькові витрати дають більше, ніж у мене пенсія. За сина взагалі мовчу, там всім розпоряджається невістка, і якби він навіть хотів допомогти, вона не дозволить. Коли сусідка мені каже, що діти оплачують їй комуналку, привозять продукти і вже кілька років поспіль відправляють її на море, мені стає прикро, адже я не менше допомагала своїм дітям, ніж вона. Раніше я у неї позичала гроші, а тепер соромлюся, бoюсь, що вона запитає, чому діти не допомагають матеріально.

Я згадую, як нам з сестрою батьки допомагали всім, чим могли, але і ми дякували їм, ніколи з порожніми руками не їздили до них, крім продуктів купували вугілля і дрова на зиму, а пізніше і газ їм провели за свої гроші. Нам ніхто не натякав, ми самі знали, що так потрібно, а я, мабуть, не змогла правильно виховати своїх дітей. Я б не проти переїхати до дочки на рік або два, а свою квартиру здавати, трохи зібрала б грошей, дивись і дожила б на них, але бoюсь сказати їй про це. Хоча квартира у них дозволяє, щоб жити там і мені.

Не знаю, як інші пенсіонери живуть на свої пенсії, у мене не виходить, хоча я дуже економна. Поки живий був чоловік, він навіть пішовши на пенсію, продовжував працювати, але замість того, щоб трохи відкласти на старість, ми все віддавали дітям. Тоді їм було потрібніше. І ось така подяка з їх боку.