Антон вижив у боях за Дебальцеве та ДАП, але загинув, підірвавшись на ворожій міні поблизу окупованої Горлівки. Микола вночі написав дівчині, що шкодує через те, що вони не побачилися, а вранці його не стало. Євген мав би зустріти своє 42-річчя на передовій, але за день до цього його вбив ворожий снайпер. Це – війна. Це – наша гірка реальність. У січні 2020 року на передовій життя за Україну та кожного з нас віддали 11 воїнів.
Сергій Дичек (на першому фото), військовослужбовець 130-го окремого розвідувального батальйону загинув 5 січня внаслідок підриву вантажного автомобіля ГАЗ-66, в якому він перебував, на невідомому вибуховому пристрої у районі Золотого-4. Сергієві було 48 років, з яких понад п’ять він на війні. Воїн родом із Хмельниччини, вдома на нього чекали старенька мати, дружина та двоє синів.
Сергій Рацун (на другому фото), боєць 93-ї ОМБр, загинув 5 січня від кулі ворожого снайпера поблизу селища Кримське. Він воював у районі Дебальцевого, брав участь в боях у Кримському, Новотроїцькому, біля Авдіївки. Сергієві було 43 роки, він родом із Хмельниччини. У бійця залишилися мати, брат та донька.
Микола Довженко (на третьому фото), військовослужбовець 28-ї ОМБр, отримав важке поранення 9 січня – у нього влучила куля ворожого снайпера. Через кілька годин воїн помер у лікарні. Микола в армії з 2017 року. Йому було 23 роки, він родом із Одещини.
Олексій Кучкін (на четвертому фото), боєць 92-ї ОМБр, загинув 15 січня від кулі снайпера терористів неподалік Авдіївки. Олексію було 24 роки, він родом із Харківщини. У нього залишилися дружина та син.
Ігор Хімічук (на п’ятому фото), військовослужбовець 72-ї ОМБр, загинув на Луганщині 16 січня від кулі ворожого снайпера. Ігорю було 29 років, він родом із Житомирщини. На нього чекали мати, дві сестри, дружина та син.
Валерій Закусило (на шостому фото), боєць 72-ї ОМБр, загинув 18 січня під час ворожого обстрілу на Луганщині. Валерій родом із Житомирщини, йому було 32 роки. У нього залишилися дружина та двоє доньок.
Олександр Слободанюк (на сьомому фото), військовослужбовець 72-ї ОМБр, загинув 19 січня від кулі ворожого снайпера на Луганщині. Нещодавно Олександру виповнилося 48 років, 22 роки свого життя він віддав армії. Воїн мешкав на Миколаївщині. У нього залишилися батьки, сестра та двоє дітей.
Василь Муха (на восьмому фото), боєць 37-го ОМПБ 56-ї ОМПБр, загинув 20 січня від кулі ворожого снайпера на Донеччині. Із початком війни Василь добровільно вирушив на Схід, кілька разів підписував контракт, щоб залишатися на передовій. Василь родом із Харківщини, йому був 31 рік. Удома на нього чекав батько.
Микола Сорочук (на дев’ятому фото), військовослужбовець 10-ї ОГШБр, загинув 22 січня на Донеччині від кулі ворожого снайпера. Микола родом із Волині, йому було 22 роки. За рік після закінчення школи він пішов добровольцем на передову.
«Сьогодні вночі він писав мені, що шкодує що не зміг учора мене побачити й почути. І я те саме. А сьогодні зранку його вже нема», – написала у Facebook дівчина Миколи Ярина Чорногуз.
Антон Хоба (на десятому фото), командир відділення 58-ї ОМБр, загинув 26 січня неподалік окупованої Горлівки внаслідок мінно-вибухової травми. На війні Антон з 2014-го, брав участь у боях за Дебальцеве та Донецький аеропорт. Військовий родом із Сумщини, йому було 28 років. У Антона залишилися батьки.
Євген Щуренко (на одинадцятому фото), військовослужбовець 28-ї ОМБр, загинув 26 січня поблизу Красногорівки під час ворожого обстрілу українських позицій. Наступного дня, 27 січня, йому мало би виповнитися 42 роки. Євген родом із Одещини, вдома на нього чекала дружина.
Вічна пам’ять загиблим Героям! Ми пам’ятатимемо…
Фонд «Повернись живим»джерело
Одесит хворіє на коронавірус півтора місяця. Лікарі не знають, що робити (ФОТО, ВІДЕО)