Мене віддали в дитячий будинок. У два роки мене усиновила молода пара. У дитинстві я була милою дитиною, але в підлітковому віці стала зовсім нестерпною

Я думаю, що чужа дитина — це загадка, а виховувати її вкрай складно. Але і власна дитина — не відкрита книга, тому не варто ділити дітей на «моя» і «чужа».

Я часто чула фрази «гени не зміниш», «яблуко від яблуні», але я в це не вірю і довела все на своєму прикладі.

Народилася я в селі і відразу втратила матір. Власне, вона при пологах і померла. Батько мій в цей час сидів у тюрмі за вбивство сусіда. Я його не звинувачую, адже причина вбити його була, та й всі в окрузі жили не за законами кримінальними, а за своїми. Навіть не знаю, чи сидить він до сих пір чи на свободі. А може і давно його немає на світі.

Бабусь і дідусів у мене не було, а тітка відмовилася виховувати мене (вона вважала за краще п’янки). Мене віддали в дитячий будинок. У два роки мене усиновила молода пара. У дитинстві я була милою дитиною, але в підлітковому віці стала зовсім нестерпною, як розповідала мені мати.

Мені дуже подобалося скандалити, а незабаром у мене з’явилася звичка: злодійство. Я крала дрібні штучки навіть у своїх подружок. Пам’ятаю довгі розмови вечорами в сімейному колі. Мені намагалися пояснити, що правильно, а що ні. Ці розмови були частим гостем в нашому домі.

Десь в 15 років важкий вік пройшов, і я нарешті, задумалася над власною поведінкою. Слова мами знайшли в моїй душі відгук.

Я почала справно ходити в школу, підтяглася в навчанні, перестала красти, записалася на уроки музики. Завдяки наполегливим старанням моїх батьків я стала тим, ким я є. Можливо, якби не їхня праця, я б лежала десь на вулиці п’яною або сиділа б за вбивство, як і мій батько.

Я закінчила школу із золотою медаллю, вступила до університету. Тепер у мене пристойна робота, але все, що у мене є — це заслуги моїх терплячих батьків.

У мене є своє рідне дитя, але мені дуже хочеться подарувати малюкові без батьків то тепло, яке колись мені дали мої прийомні батьки. Сподіваюся, я зможу також добре виховати малюка.

І у хорошої людини може народитися недолуга дитина. Гени не мають ніякого значення. Головне — працювати з дитиною, пояснювати їй все зрозуміло і не переставати спілкуватися. Як тільки дитина відчує, що на неї не звертають уваги і вона нікому не потрібна, ви втратите її.

Налагоджуйте зв’язок, вчіть дітей гідно поводитися і насолоджуйтеся плодами своєї праці!