Малюка ніхто не забирав з пологового, він кричав так, що вуха закладало. А одного разу замовк…

Малюка довго ніхто не забирав з пологового відділення. Буває таке. Відмовилися і як на зло ніхто не виявляв бажання. Так що, малюк застряг там і його тимчасово визначили на вільне ліжечко. Але, як ви розумієте, його це не дуже влаштовувало і він кричав так, що вуха закладало.

А одного разу замовк. І медсестра злякалась, забігла подивитися, що сталося з ним і чи не задихнувся, не дай Боже, від такого крику, з подивом побачила …

Вона побачила, що до нього притискається великий сірий кіт, загальний улюбленець. Ось тільки гладити себе не давав нікому і на руки категорично відмовлявся йти.

Так, зрозуміло всі знали, що коту в відділенні робити нічого і взагалі не можна. Але спробуйте пояснити це коту та й всім, хто його підгодовував. Так що, незважаючи на всі заборони і погрози розправи, сірий кіт був ніби, як штатним співробітником з функцією психотерапевта для працівників.

Медсестра спробувала зігнати пухнастого з ліжечка, але малюк вчепився в нього своїми ручками, і дико заверещав, коли їх спробували розлучити. Все відділення бігало дивитися на цю картину, і навіть суворий завідувач, страшно лаючись і обіцяючи всіх звільнити, підійшов і погладив сірого батька.

Так вони і лежали разом. Кіт йшов ненадовго по своїх справах і перекусити, а малюк покірно чекав повернення новоспеченого татка.

А потім знайшлися бажаючі його забрати, але, як виявилося, той ні в яку не збирався йти без свого батька чотирилапого.

– Він же йому хвіст смокче! – кричали усиновителі.

– Ну, смокче-погоджувалися сумно медсестри. А що робити? Як забереш, так малий кричати починає і задихається.

– Коротше кажучи, історія стала відома за межами лікарні і, крім всього персоналу, що приходив подивитися, фотографувати і принести дари пухнастому батькові, почали приходити зовсім інші пари.

Вони давно погоджувалися взяти обох. Так ось кіт не хотів. Можете посміятися, але малюка не забрали до тих пір, поки кіт не виявив згоди піти на руки новим батькам.

Так їх удвох і забрали. Чоловік ніс на руках кота, а жінка – малюка. Кожен отримав те, що хотів. Кіт обійняв лапами мужчину за шию і поклав йому голову на ліве плече.

Медсестри з подивом спостерігали цю картину.

Лайливий і грізний головлікар, що вийшов разом з усіма проводжати парочку, подивився на це і сказав:

– Хороші будуть батьки, точно вам це кажу. Я то знаю. У мене п’ятеро таких пухнастих паршивців. Вже вони точно знають, хто найкращий.

І раптом, збагнувши, що бовкнув зайвого, насупився і став лаятися на усіх, бо не витріщатися треба, а працювати, чорт забирай.