Колись я проживав і працював у м. Красному Лучі, тепер окупованому. Лишились там знайомі.
З одним з них ( разом служили в армії) розмовляв по Скайпу. Отримує українську пенсію 5100 грн. і раша платить ще 6 тис. рублів.
Жодної з них він, як і йому подібні у своїй більшості, не хочуть втрачати. Можна зробити висновок, що цей стан окупації їх влаштовує
На запитання, а що і як там у вас, у Красному Лучі? Відповідь була такою, мовою оригіналу, що » видать мы не России и не Украине не нужны».
На моє уточнення, а ти сам куди схиляєшся, адже у тебе і прізвище (не хочу називати, щоб не нашкодити йому) чисто українське, козацьке? Почув, що українська армія стріляла в їх бік і т.д.
Правда, не говорив, що бЕндеровці розпинають дітей та п’ють їх кров…
Жодного слова про рашу -ЖОДНОГО.
ЗСУ захищали і захищають УКРАЇНУ — це їх конституційний обов’язок. Чи не так? Чи потрібно було здати частину України і був би мир? Не було б присутності на Донбасі росії не було б війни, не було б стрілянини.
Тож питання не тільки в пенсіях, а в світоглядних цінностях. Мораль.
Позбавити права на 5100 грн, нехай живуть і процвітають з рашой на 6000 рублів.
Тоді вони прозріють…
Знаю особисто, що є на окупованих територіях і патріоти. Як з ними бути — ставлю знак питання?
Ніколи, чуєте ніколu не сушіть випрану білизну в житлових приміщеннях. Повірте, причина дуже серйозна