Дівчuна у метро зуcтрiла війcькoвoслужбoвця, якuй їхав дoдoму з війнu на Дoнбaсі. Пeрeпoвнeнa пoчyттям вдячнoстi тa eмoцiямu, вoнa нe змoглa прoмoвчaтu.
Цю історію опублікували у фейсбук-групі “Життя після АТО”.
“Пару днів тому їхала в метро. На Золотих Воротах когось притиснуло в двері! Довго просили – “відпустіть, будь ласка, двері”. Я подумала, що у того що притиснуло дверима людини, слабка реакція, тому що, ну вже дуже довго реагує..! Коли через кілька станцій людей стало менше, я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям. Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті. Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак за спиною. Він майже лежав на цьому поручні. Сумнівів не було – людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги на ногу. Щось дуже боліло..!”, – йдеться у повідомленні.Між авторкою допису та військовослужбовцем склався наступний діалог:“Я боязко доторкнулася до його плеча і запитала: – “Присядете?”- “Ні.”Пару станцій я не знала, як заговорити.
Сидячи мені не було видно нашивки на рукаві.Перед виходом знайшла 200 грн.Коли піднялася, побачила на рукаві – “Кіборг”..!Запитала: – “Ви додому?”- “Так.”- “Важко було?”- “Так.”Я не знала як продовжити розмову, але дуже хотілося обійняти, дякувати, плакати..!Всі втупилися на нас і стали слухати!Я, раптом, почала чистити його забруднену шапку зі словами – “Ой, у Вас шапочка забруднилася”!Руки Він тримав у кишенях..!Я засунула Йому в кишеню купюру прямо в руку і сказала: – “Візьміть. Купіть дружині квіти”.Втома з його обличчя миттєво пішла і він голосно випалив:- “Не треба! У мене є гроші. Ви що! Не можна!”Я себе відчула нерозумно і винувато..!Зате, нарешті, знайшлися слова: – “Це єдине, що я можу для Вас зробити!”Мій Герой виявився правдивішим за мене, втраченої в Києві серед зустрічаються ватNиків і священиків – сепаратистів.Він сказав прямо з серця: – “Без вас, ми – ніхто”..!До мене повертався розум і я, ридаючи по-дитячому, видавила з себе: – “Це ми без Вас ніхто!”Я не змогла стримати ридань і тупо пішла до протилежних дверей, обливаючись соплями і сльозами. А Він говорив і говорив: – “Спасибі Вам. Я куплю дружині квіти”.Я ридала потім ще години дві..!У сльозах виходили невимовні слова..!Як багато я хотіла сказати..!І не сказала..!Сподіваюся тільки на те, що цей Чоловік почув своїм серцем!
Авторка поста шкодує, що так і не обійняла людину, які завдячує буквально всім.“Може Цей “Кіборг” прочитає, що Я хотіла Йому сказати багато-багато Спасибі! Що вони у нас найкращі! Що ми їх дуже любимо і дуже молимося за них! Що ми обіймаємо їх! Що пісня “Землянка” відпочиває в порівнянні з нашою ніжністю і любов’ю до них. І нехай всі плюються, але я дуже хочу, що б Вони всі повернулися живими переможцями і виховали своїх дітей такими ж правдивими і справжніми як Вони. Почуй мене, “Кіборг”, з метро..! Ти йдеш захищати мене від орди, а я не змогла навіть обійняти тебе! Але, я дуже хотіла! Повертайся живим, будь ласка!”, – йдеться у повідомленні.
Фото ілюстративне
На свята Ганна дуже захвopіла. Вже три дні лежала в лiкaрні. Чоловік ходив сумний. Григорій не знав, як з нею заговорити. Та одного дня в пaлaту до Ганни зайшла незнайома молода жінка. Вона виглядала доглянутою та красивою. Мeдсeстра зрозуміла в чому справа і вийшла в коридор