Пане Президенте. Якось так співпало, що захворіли ми з Вами на ковід-19, майже, одночасно. Я підхопила ковід, як і 12 моїх колег одночасно зі мною, працюючи вчителем у школі. Як і всі вчителі України, контактувала з сотнями дітей у класах, серед яких, звичайно, були безсимптомні носії ковіду. Де ви його підхопили, не знаю. Так от, пане Президенте, коли мені стало зле, 06.11.20 року і піднялась температура, я звернулась за допомогою до швидкої допомоги. Але, так як температура була 38,5 мені порадили працівники швидкої пити парацетамол. Сімейний лікар викликала мене на прийом 09.11.20.
Звичайно, я попередила, що можу бути хворою на ковід, бо, працюю вчителем. Направлення на тест мені потрібно було вимагати з боєм! Почалося «лікування». Я б хотіла запитати Вас, пане, чи лікували Вас коли-небудь, антибіотиками «всліпу»? А мене лікували, 8 антибіотиками! бо, аналізи у нашій медицині-це річ непередбачувана! Неправильне лікування сімейним лікарем, перша КТ 20.11: 2-стороння полісегментарна пневмонія з ураженням більше 25%, невдале призначення лікування місцевою зарозумілою інфекціоністкою, друга КТ : 03.12.20, яка показала стрімке погіршення, розпач, відчай, і, нарешті, початок дійсного лікування 04.12, вже за призначенням Лікаря, перед професіоналізмом якого я низько схиляю голову на знак вдячності! інфекціоніста-пульмонолога світового рівня, який призначив лікування для мого порятунку, страшне, агресивне… бо було втрачено дорогоцінний час… Лікування, яке назавжди забирає здоров’я…лікування медикаментами, які можуть викликати смерть в будь-яку хвилину, бо повинні вводитись категорично тільки під наглядом лікаря! Але, для мене місця в лікарні не знайшлось, сатурація ж не була критичною….
Я пройшла через пекло, вмирала і воскресала, горіло моє серце, всі внутрішні органи, мозок, очі… я нічого не розуміла, я ставала рослиною, задихаючись від страшних побічок ліків, сліпла, не спала 12 страшних, нескінченних ночей, втрачала свідомість під кабінетом сімейного лікаря у черзі.
Зараз мене знищено: та вчителька, яка горіла роботою, учнями, проєктами, розробляла програми з математики, писала експертні довідки до підручників, жила школою…та вчителька-пішла….залишилась важко хвора людина, яка ледве переставляє ноги і не може без сторонньої допомоги налити собі води. Хочу запитати, пане Президенте, за що ви нас так ненавидите? Вчителі почали хворіти масово саме після виборів і принесли все у свої сім’ї. Бо кандидати в депутати всіх мастей, організовували заходи для піару і, саме тоді, діти рознесли вірус по сім’ях та школах. Саме тоді потрібно було ввести дистанційне навчання і зберегти вчителів! Я не знаю, чи вилікуюсь чи ні. Але я знаю одне : що більше ніколи не буде у мене здоров’я, бо, в мене його вкрала ваша недолуга влада та відсутність якісної медичної допомоги. Ви кинули вчителів на амбразури, прекрасно знаючи, що наслідки вірусу страшні саме для людей віку 50-60 років. Але ж це «непрофесійне» захворювання, так, не професійне! У класному приміщенні 45 хвилин без нормального кондиціювання повітря, і так 6 уроків щодня! Коли ви розказували нам, що всі ми «Президенти», то, ви-лікувались у Феофанії, а ми-вдома, у приватному порядку, шукаючи спасіння хто як міг… Коли ви ніжились там і знімали «відосіки», ми-корчились в муках і горіли у вогні хвороби.
А купи чеків з аптек, які кожного дня піднімають ціни? А всі члени сім’ї теж захворіли! А відсутність страховки? А якщо в той момент немає такої значної суми грошей? Що тоді? Ще жоден з 3-х моїх лікарняних не був оплачений! Останній лікарняний мені закрили, незважаючи на те, що навіть лікування не закінчене, а попереду, ще довгий шлях відновлення. Тепер я буду продовжувати лікуватися у відпустці за свій рахунок. За цей час я зрозуміла одне: ми, вчителі, не потрібні цій владі, ми, взагалі, нікому не потрібні! І ви це кожного дня нам доводите! Не думаю, що ви це прочитаєте, але дуже хотілося б….
П`яні батьки спали, коли хлопець забрав їх 4-річну дочку. Додому вона ніколи більше не повернеться …