“Вночі думала, що помру. Я молилася, бо не знала, як дожити до ранку”: молода киянка з COVID-19 розповіла, як намагалася допроситися меддопомоги

На гарячій лінії по боротьбі з COVID-19 немає медиків, лікарі не беруть слухавки, а на швидкій вважають, що молодь не може задихатися – про такі труднощі повідомляють мешканці столиці й околиць, яким під час пандемії довелося звернутися по допомогу до профільних служб.

Таку історію “5 каналу” телефоном розповіла киянка Ірина, в якої підтвердився діагноз. Каже: сімейна лікарка запропонувала здавати тест у порядку черги, тобто чекати, поки ця черга дійде. Тому Ірина зверталася до приватної лабораторії.

Перші симптоми з’явилися ще у суботу, 31 жовтня, каже жінка. За 4 дні почалася задишка, а сьомий день, п’ятниця, був найкритичніший – увечері почала сильно задихатися і з’явився біль в ділянці серця.

“Дзвоню на гарячу лінію МОЗ. Мені кажуть, що не консультують, бо вони – не лікарі. З п’ятниці в мене задишка, що робити – не кажуть. Дзвоню на гарячу лінію по боротьбі з COVID. Вони кажуть, мовляв, “не можемо назначати, подзвоніть у швидку, вони, якщо вам погано дихати, мають приїхати, заміряти кисень, і якщо критичний буде рівень у крові, мають думати про госпіталізацію”. Дзвоню на 103. Там спитали, скільки мені років: “А, молода. Ми не думаємо, що ви задихаєтеся, по розмові чуємо. Спробуйте вийти на вулицю, подихати повітрям”. Окей, подихала, трохи полегшало. А вночі думала, що помру. Бо намагаєшся дихати ротом, але не вистачає повітря. Постійно п’єш воду, бо пересихає в горлі”, – пригадує Ірина.

Каже: на 103 додзвонитися спочатку було нереально – стояла на утриманні: “Мелодії Моцарта не вистачало, і – “ваш дзвінок дуже важливий для нас”.

Прийшов ранок суботи – у цей день, каже жінка, сімейний не відповідає. У приватній клініці, де вона напередодні робила рентген, консультувати щодо коронавірусу теж відмовились.

“Сімейний лікар не відповідає, приватні клініки не консультують, гаряча лінія МОЗ не консультує, я вдруге дзвонила на 103 – мені назвали якийсь препарат. Питаю, чи можна при грудному вигодовуванні, сказали, що не знають – це до сімейного. Кажу, що не маю зв’язку з сімейним. “Подзвоніть на гарячу лінію МОЗ”. Дзвоню – там не можуть проконсультувати. Дзвоню на гарячу лінію ковіду – і тоді мене “накрило”…”, – пригадує Ірина.

Під час чергового дзвінка на гарячу лінію по боротьбі з COVID-19 операторка нарешті дала Ірині номер телефону, “де приймають лікарі і дають слушні поради” – це дослівно. Що це за таємна лінія, кому належить і чому оператор не порадив її одразу, для Ірини залишилося таємницею. Але, каже, там їй порадили краплі, які дозволили принаймні нормально дихати.

“З вечора п’ятниці до обіду суботи я не могла ні до кого додзвонитися”, – підсумовує жінка. Зрештою, сім’я Ірини придбала додому 8 л кисню. Рівень кисню в крові вимірюють теж самотужки – апаратом із аптеки.

“В суботу вночі я молилася, бо не знала, як дожити до ранку. Не могла себе контролювати, бо засинаю – і задихаюся, не контролюю дихання, коли засинаю. Коли ти дзвониш, питаєш, що робити, а люди дратуються і не знають, що відповісти – як це? Болить у мене у грудях і серце болить. Я вже мовчу про втрату смаку й нюху”, – каже Ірина.

“Мені таки призначили ліки. Але по них треба їхати в сусіднє місто. А як, коли всі ковідні? Поки мама не хворіла, їздила. Зараз не знаємо… Доставка ліків сюди не працює”, – підсумовує вона.