Людяність не може бути вибірковою
Сьогодні найбільша увага приділялася Луцьку, але на Донбасі сталася справжня трагедія. Від ран загинув один український воїн, ще одне тіло нашого покійного вдалося забрати ворога з рук.
Сьогодні ми побачили, що президент Зеленський дуже швидко вміє робити добрі справи, щоб врятувати життя заручників, і це вартує поваги. Але президент Зеленський заявив, що взяв контроль і ситуацію зі смертю морських піхотинців 13 липня в Зайцеві і ситуацією в Луцьку. А тепер треба показувати, що відповідати за ті життя, життя підпорядкованих Верховному головнокомандувачу, яких він не врятував. За невдачу потрібно відповісти перш за все. ′′ Людяність не може бути вибірковою «, Містер Президент.
Сьогодні справжні російські терористи передали тіло третьої морської піхоти України, який зник 13 липня під час спроби втекти тіло зруйнованого командувача взводу Дмитра Красногрудя. Чотири дні минуло до того, як тіло третього виявили ворог на околицях Зайцевої. На жаль, всі спроби знайти наші сили були невдалими, хоча судячи з місця смерті третього, він не помер одразу, і були шанси врятувати його. Під час обшуку всі мовчали, щоб не втручатися в роботу, а зараз неприпустимо мовчати — необхідно публічно розуміти, що сталося. Люди гинуть на війні, так трапляється, але це необхідно розуміти як під час цієї операції, так і причину провалу пошуку поранених.
Я думаю, що президент Володимир Зеленський має записати дві важливі апеляції, ставити питання, на які потрібні відповіді щодо двох терористичних дій.
Перш за все, справу луцького терориста треба перевести до СБУ. А нам треба з ‘ ясувати, звідки взялася зброя, гранати від терориста. З ким він за минулий рік контактував, чи були у нього клієнти, надихаючі, які були в колі його контактів. Звичайно, він повинен отримати тривалий термін без потурання.
А по-друге, президент має записати звернення і ставити питання про ще більш значущу трагедію — смерть трьох морських піхотинців і провал пошукової операції. У чому причина невдачі двох груп витягнути мертвого офіцера? Чому це призвело до загибелі ще двох бійців? Як організували їх навчання та управління? Яка роль і відповідальність ОБСЄ та військового командування? Що було зроблено для пошуку? Які сили були залучені до опитувань області, яка кількість дронів, інші розвідувальні інструменти?
Події в Луцьку виявилися витраченими в заручниках нервами і тими, хто їх витягнув. Війна з російськими терористами в Зайцеві забрала життя трьох прекрасних людей. Ми не маємо права їх забути. Ми стаємо сильними, коли чесно називаємо проблеми і робимо правильні висновки з них, і стаємо слабкими і безпорадними, коли боїмося відповідальності і коли боїмося називати проблеми нашими іменами.
Ряд солдат 137-го батальйону написав мою версію того, що сталося, подивився відео з камери Ніколас Іліни, треба про це написати, тому якщо ще хтось має інформацію з-поміж учасників — сподіваюсь на контакт робити об ‘ єктивні висновки з ситуації.
Сьогодні о 10.00 на вул. Олександрівський собор на Костельному, 17, відбудеться прощання зі справжнім героєм, морським піхотинцем України, громадянином Естонії, білоруським Микола Іліном (Ільїн), пам ‘ ять та повага до якого — наша історія.
Подивився відео його останнього бойового виходу з дессам, і картинка його смерті стала значною. ′′ Естонський ′′ був бойовим медиком 137-го батальйону морської піхоти. Лікар повинен працювати з пораненими, кого заберуть з бійки, або хто сам прийде. Але він отримав дані, що командир розвідки вибухнув на міну в сірій зоні, і зголосився поїхати туди, щоб врятувати бойового товариша, якщо він досі живий… Микола зробив все, щоб виконати завдання. Пішов сам, обіймав інших бійців, шокований підривом: ′′ Ти морська піхота, вперед!» ′′ Не вмирай двічі «, ′′ Поспішай, швидше!»… Ніколас ризикнув. Поїхав у зовсім невідомому районі. Я пішов туди, де небезпечно, де не далеко — суперник. І навіть коли стрілянину було чути неподалік, він не повернувся, а збирав магазини, загублені товаришами і все одно пішов вперед…
Він був чудово мотивований, щоб врятувати життя. Йшли, поспішали збиратися, без контролю, підтримки, з дуже недостатнім навчанням, лише четверо людей, дивитись на це все буває дуже складно… Обставини загибелі трьох морських піхотинців під Зайцево потребують детального розслідування, важливо вивчати і робити висновки. ′′ Естонська ′′ прорвалася вперед, щоб отримати шанс на спасіння. І не всі були готові ризикувати собою, але Миколай був готовий і він пішов першим, сподіваючись врятувати пораненого товариша… І сам розійшовся на шахту.
У нього був вільний англійський, польський та естонський паспорт Європейського Союзу. Але він віддав життя за свободу України на українському Донбасі.
Йому сподобалася велика повага до тих, хто його знав. Він помер чесною смертю солдат.
Вшанування його пам ‘яті — наш обов’ язок.
Світлої пам ‘ яті, український воїне.
“Винесли” з лaбopaтopiї: Стало відомо хто поширив kopoнaвipуc. Назад вже не повернути..