Коли онкохворому сину Наталії Петрушенко з Конотопа на консиліумі лікарі приймали рішення щодо третьої операції і напруга в материнському серці зашкалювала до максимуму, в якусь мить задзвонив мобільний.
На іншому кінці проводу повідомили результати аналізів крові її 3-річної доньки Камілли. У дитини діагностували… рак, – йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Біда неочікувано і нагло увірвалася в сім’ю Петрушенків у липні 2018 року. У старшого сина Наталії, Кості, на шиї з’явилися лімфатичні вузли. Спочатку думали, що це звичайна застуда. На той час хлопець уже стояв на обліку у військкоматі, пройшов огляд у лікарів, медкомісію – ніхто нічого підозрілого не виявив. Матір із Костею пішли на УЗД в міську лікарню у Конотопі. За його результатами, ендокринолог одразу запідозрив онко. Їх направили в інститут у Київ.
Там хлопцю зробили біопсію і комп’ютерне обстеження з контрастом. Результати шокували: у Кості виявили медулярний рак щитоподібної залози. Там, у столиці, йому одразу ж зробили операцію – видалили щитовидку і почистили лімфовузли. Коли через 2 місяці Наталія з сином приїхали на контрольну перевірку і зробили аналізи, вони були ще гірші, ніж до операції…
Костя Петрушенко
– Я звернулася до іншого спеціаліста-онколога. Ми зробили повторне комп’ютерне обстеження, і лікар одразу побачив проблему у середостінні (простір між лівим і правим плевральними мішками. Спереду воно обмежене грудниною, ззаду – грудним відділом хребта, знизу – діафрагмою, верхня межа утворена апертурою грудної клітки, – авт.) – там була величезна пухлина! Уявіть, її мали вирізати ще при першій операції і не зробили цього. Так ми втратили кілька місяців часу. Цей лікар сам був шокований від халатності своїх колег з іншого медзакладу, – розповідає Наталія.
А Костя увесь цей час теж мовчав, хоча йому було дуже важко дихати. Можливо, не хотів, аби мама ще більше переживала.
У лютому 2019 року хлопцеві зробили другу операцію в Києві. Хірургічне втручання тривало 6 годин, йому повністю розкрили грудну клітку і видалили пухлину розміром в два кулаки дорослої людини. Після цього оперативного втручання аналізи в Кості значно покращилися, приміром, кальцитонін був 36 тисяч, а впав до 8 тисяч. Хоча у здорової людини він має бути на нулі.
– Далі нас чекала третя операція – потрібно було вичистити лімфовузли в шиї. Оскільки я вже зневірилася у наших лікарях на той момент, то на третю операцію ми поїхали в Туреччину. Плюс в Україні не було такого обстеження, яке ми потребували, яке показувало, де є метастази. На це нам збирали гроші всім світом, але оперативне втручання в Туреччині не дало ніяких результатів – кальцитонін залишився на позначці 12 тисяч. Я була у відчаї, – каже Наталія.
Але найтяжчий удар був ще попереду. У квітні 2019 року в трирічної на той час донечки Наталії виявили онкологічне захворювання крові – гострий лімфобластний лейкоз. Якраз коли вона була на консиліумі в Києві, де лікарі приймали рішення щодо третьої операції для сина, їй телефоном повідомили цю страшну звістку.
– Почалося все так: я тільки-но здала донечку у дитсадочок, і там мені сказали, що потрібно зробити четверту ревакцинацію АКДС, інакше нас не пустять в дитячий заклад. Моя помилка, що я перед самим щепленням не здала аналізу крові, але моя дитина за всіма показниками була здорова. Після ревакцинації декілька днів вона температурила, але все минуло.
Костя та Камілла
Через тиждень почалися скачки з температурою, вдень нічого – надвечір піднімалася. І так тривало тиждень. Я повела донечку на аналізи крові, за результатами якого ми і дізналися про страшну хворобу. До речі, сам онколог мені потім підтвердив, що недуга дійсно могла спровокуватися щепленням. Знаєте, ніякі країни світу, крім України, не закупляють індійських вакцин, – продовжує згорьована матір.
У Сумській області, в дитячій онкогематології, маленька Камілла вже пройшла 3 блоки хіміотерапії, і на цей час вона там перебуває з бабусею на реабілітації. Лікування дало позитив – зараз у дитини ремісія, і дай Боже, аби вона лишилася назавжди.
Кожен 21 день дівчинці будуть робити спинно-мозкову пункцію і так вводитимуть хімію. Таких процедур на неї чекає 4. Ще протягом 1,5 року дитина повинна приймати два види таблетованої хімії.
– Один період ми жили за гроші, які нам давали люди. Бабуся у нас інвалід 2 групи по зору. Далі потрібно теж не опускати рук і шукати лікарів та можливості щодо лікування Кості. Я вже розмовляла з іще одним лікарем із Києва – наша боротьба продовжується, я розглядаю кілька варіантів запропонованого нам лікування – проте це непосильні для нас гроші. Але син тримається на позитиві, він готовий боротися, – каже жінка. Батько Камілли увесь час працює, але цих коштів вистачає лиш нам на прожиття, – каже жінка.
Зараз Наталія розривається між двома важко хворими дітьми, яким потрібні дороговартісне лікування і реабілітація. Що відчуває ця молода 41-річна жінка – годі й уявити. Каже: їй досі здається, що все це відбувається наче не з нею, що все це сон. І єдине її бажання – прокинутися одного ранку і просто знати, що її діти здорові…
Кожен з нас може додати цій сім’ї краплинку своєї безцінної допомоги, і нехай пекло на землі для цієї родини нарешті закінчиться.
Реквізити:
КАРТА «ПРИВАТБАНКУ»:
5168 7427 2430 8246 Наталія Петрушенко (Камілла).
5168 7422 1545 9664 Наталія Петрушенко (Костя)
Ірина Бура
Источник: bbc-ccnn.com
У Києві спалили позашляховик, що паркується на газоні